Будь-якій людині властиво відчувати страх - це факт. І зрозуміло, що маленькі діти особливо схильні до переляку, адже для будь-якої дитини світ видається величезним, невідомим, незрозумілим. До різних розладів, які пов'язані зі страхами, схильні приблизно 40% дітей. Малюк може злякатися того, що для його батьків може здаватися просто дурістю. Найголовніше - це вміти правильно допомогти малюкові, якщо він чогось злякався, щоб уникнути негативних наслідків, адже спочатку сам по собі страх - це ще не симптом якогось нервового або психологічного захворювання. Але якщо не допомогти дитині впоратися зі страхом, то це може перерости в серйозну проблему.
Дуже часто батьки не сприймають всерйоз страхи своїх дітей, вважаючи, що дитина боїться якоїсь дурниці. І це в корені неправильно, адже страх для дитини - найсильніша емоція, і ваше завдання як батьків - м'яко і дбайливо допомогти подолати будь-який страх. Хто, як не ви, допоможе дитині в ситуації, яка викликає страх?
Дитячі страхи - це неминучість, з якою доведеться зіткнутися кожному з батьків. Рідко який малюк із задоволенням з першого дня залишається в дитячому саду, погоджується без мами погостювати у сусідів, не відчуваючи жодного дискомфорту в новій обстановці. Можна сказати, що батькам пощастило, якщо дитина запросто засинає в непроглядній темряві і не просить полежати поруч із ним, тому що за шторою ввижаються гості з паралельних світів. Мама з татом повинні знати, як боротися з дитячими страхами.
Поняття дитячого страху
Дитячі страхи - це особливі емоційні реакції на будь-яку загрозу, яку відчуває дитина (навіть якщо ця загроза вигадана). У стані переляку дитина відчуває дискомфорт, сильне емоційне збудження, бажання сховатися в безпечному місці.
За дитячими страхами можуть ховатися не тільки реально небезпечні ситуації, але й різні вигадані інтерпретації того, що могло б відбутися, що несе в собі загрозу. Важливо вміти допомогти дитині в обох випадках.
Виникнення дитячих страхів
Психологія пояснює, що насправді дитячі страхи - це захисна реакція, важливо бачити межу між здоровою обережністю і тривожними розладами.
Розберемося, чому дитині властиво боятися:
- діти в принципі вразливі і все нове сприймають із побоюванням;
- дитина була чимось налякана - і в підсвідомості залишився страх;
- батьки лякали його самі ( «не з'їси суп - забере бабайка»);
- старші брати і сестри розповідали йому «страшні історії».
У даних ситуаціях важливо з'ясувати причину, тоді батькам буде легше заспокоїти дитину і пояснити, що страхи марні.
Передбачити, що злякає наступного разу тривожного малюка, досить складно: здогадатися, що нафантазував він у своїй уяві, практично неможливо. Перерахуємо ті страхи, які часто зустрічаються:
- боязнь темних приміщень;
- боязнь чужих людей, небажання залишатися з ними ні на секунду;
- боязнь тварин, відмова погладити навіть найбільш невинне кошеня;
- боязнь загубитися (дитина ніколи не випускає руку батьків);
- боязнь великого потоку транспорту - на зелений сигнал світлофора дитина впадає в ступор, не в силах перейти дорогу;
- дитина може боятися звернутися до вчителя в школі;
- часто діти бояться грому, грози і блискавок.
Причини страхів у дітей
Причини дитячих страхів потрібно зрозуміти для того, щоб дізнатися, які способи подолання застосувати, щоб упоратися з негативними емоціями малюка:
- Пережитий досвід. Найпоширеніша причина страху - це якась пережита страхітлива ситуація. Наприклад, якщо дитину вкусив собака (або просто налякав), то є велика ймовірність, що в подальшому страх перед собаками закріпиться.
- Неусвідомлене залякування. Такі персонажі, як Бабайка, Баба-Яга, різні казкові монстри, можуть бути причиною розвитку страхів у дитини (наприклад, діти часто бояться, що під їхнім ліжком живе хтось страшний).
- Підслухані розмови дорослих. Не варто при дитині обговорювати якісь катастрофи, смертельні випадки, злочини, оскільки подібна інформація у свідомості дітей може сприяти розвитку відчуття, що небезпека чекає на кожному кроці.
- Надмірна опіка. Якщо ви не відпускаєте дитину ні на крок, не даєте їй самостійно вивчати світ, надто опікаєте, є велика ймовірність того, що ваша дитина виросте дуже вразливою і невпевненою в собі.
- Тривожність у батьків. Ця причина в чомусь схожа на попередню. Коли батьки самі схильні до високої тривожності, коли переживають, що дитина в будь-який момент може травмуватися і постійно їй говорять щось на зразок: «Не стрибай, а то ноги зламаєш» - діти підсвідомо самі переповнюються почуттям постійного страху і тривоги.
- Сучасні медіа, призначені для людей більш старшого віку. Різні фільми жахів, комп'ютерні ігри в жанрі «хорор» залишають у непідготовленій дитячій психіці нездоровий слід.
- Проблеми в родині. Різні конфлікти, погана сімейна атмосфера призводять до того, що навіть в домашній, сімейній обстановці дитина не відчуває себе в безпеці. Через це розвивається підвищена тривожність, яка може перетворитися на закоренілий страх.
- Захворювання. Незрозуміле почуття страху може говорити про певні психологічні захворювання, неврози. У цьому випадку необхідно звернутися до фахівців, адже лікування таких станів в компетенції тільки медичних працівників.
Види дитячих страхів
Щоб зрозуміти, як допомогти подолати страхи дитині, потрібно знати види дитячих страхів. Наведемо приклади:
- Характерні для дитячого віку. Найпоширеніші дитячі страхи - вікові. Тобто такі страхи, які характерні, в основному, для дітей. Згодом вони проходять, і у дорослих зустрічаються вкрай рідко. Такі страхи - абсолютно нормальне явище. Нічого критичного, якщо ваша дитина боїться темряви, незнайомих людей, або боїться опинитися одному в незнайомому місці. Однак це не означає, що ви можете ігнорувати ці страхи. Щоб ці страхи не переросли в патологію, важливо ставитися до них із розумінням, оточувати дитину турботою і дати малюкові зрозуміти, що він у безпеці. Важливо, щоб з вами ваша дитина завжди відчувала себе захищеною.
- Нав'язливі. Страхи такого типу відрізняються тим, що вони виникають тільки в певних ситуаціях, які дитина вважає небезпечними: на великій висоті, під водою, у замкненому просторі.
- Маревні. Це ірраціональні страхи, що не пояснюються відомими логічними причинами. Наприклад, якщо ваша дитина боїться їсти певні продукти, боїться деяких своїх іграшок або предметів одягу, це означає, що ваш малюк схильний до страху маревного типу. Якщо ви помітили такий страх у вашого чада, важливо звернутися до психолога і разом з ним з'ясувати причину, адже наявність подібних страхів може говорити про певні розлади психіки.
- Надціннісні. Такий тип страхів - це плід бурхливої фантазії дитини. Так само як боязнь, що «під ліжком монстр», потвори в лісі тощо.
Як дізнатися, що дитина чогось боїться?
Батьки не завжди можуть вчасно помітити, що дитина чимось налякана. Часто діти приховують від дорослих свої стреси і переживання, залишаючись зі своїми страхами сам на сам. Але помітити ознаки того, що дитина чогось боїться, батьки повинні навчитися.
Наведемо найбільш типові симптоми дитячих переляків:
- дитина стала надмірно збудливою без особливих причин;
- вона погано спить уночі, хоча у неї нічого не болить;
- її починають мучити різні кошмари;
- вона голосно плаче уві сні;
- боїться залишатися на самоті, категорично відмовляється спати в темряві;
- боїться якихось певних речей, предметів або живих істот.
Чітким дороговказом на щойно пережитий страх є невиразна мова (у малюків - плач), відсторонений погляд, прагнення зіщулитися, закритися. Долоні у переляканої дитини (та й у дорослого) стають вологими, шкіра обличчя блідне, дихання прискорене, переривчасте.
Зрозуміти, що дитина боїться, можна за цілою низкою ознак: за зовнішніми проявами, за зміною поведінки, за нав'язливими ідеями, що виявляються в розмовах, іграх, малюнках. Досить бути просто уважними батьками, щоб завжди знати, які страхи панують у свідомості вашого чада. Не забувайте час від часу підбадьорювати дитину, нагадувати їй, що для вас дуже важливо, щоб вона говорила чесно і щиро, і що саме це допоможе вам разом подолати страх.
Як боротися з дитячими страхами?
Психологи говорять, що розвинути сміливість можна, головне - робити це делікатно. Ні в якому разі не висміювати страхи, не надавати їм публічності.
Не варто слухати більш молодих «досвідчених» батьків, які радять не церемонитися з боягузами і вимикати світло відразу, як тільки малюк лягає в ліжко.
Щоб знизити рівень страху у дитини, необхідно з'ясувати, чого конкретно боїться малюк, пояснити необґрунтованість причин для занепокоєння. Якщо дитина боїться залишатися вдома сама, дійте поетапно, по висхідній. Наприклад, відлучитися спочатку на 5 хвилин, потім на 10-15. Зовсім скоро малюк не помітить, як був на самоті півтори години.
Розумні страхи - це самозахист, передбачений природою. Дитина перевіряє світ, визначає для себе, що безпечно, а чого краще уникати. І якщо з тривожними дітьми потрібно працювати на предмет зниження страхів, то сміливих слід попереджати про небезпеки. До них належать: спілкування з незнайомими людьми на вулиці, «дружба» з безпритульними собаками, інтенсивний потік машин - сміливість повинна мати межі.
Наберіться терпіння - і дитина легко подолає будь-які переживання і виросте гармонійною особистістю без комплексів і страхів.
